Гелон 

Більське городище VII–III ст. до н. е. є унікальним об'єктом культурної спадщини України і одним із найбільших укріплених поселень Європи доби раннього залізного віку. Наукові дослідження підтверджуються, що на цій території існував тогочасний політичний, економічний і культурний центр давнього переддержавного утворення племен Дніпровського лісостепу, який по праву може ототожнюватися з протомістом Гелон. 

    Розміщується унікальний комплекс на території Котелевського та Зіньківського районів Полтавської області та Охтирського району Сумської області.

За останніми підрахунками площа городища становила майже 5000 га, а протяжність складних фортифікаційних споруд складала понад 36,5 км. Вражають уяву розміри потужних оборонних укріплень – земляних валів з розміщеною на вершині дерев'яною стіною, висота яких сягала 8 м.

    Чисельність населення городища, яке за рядом ознак було етнічно неоднорідним, сягала 60–100 тисяч. Основними видами занять місцевих мешканців були землеробство, скотарство, садівництво, мисливство, різноманітні промисли та ремесла. Вигідне географічне положення Гелону сприяло досить розвиненим міжнародним торговим зв’язкам з багатьма центрами античного світу. 

    Така грандіозна пам’ятка не могла не привернути увагу науковців. Уже більше століття на території городища проводяться системні археологічні дослідження. З проведенням розкопок на території пам’ятки пов’язані імена когорти науковців – археологів та краєзнавців – О. Ф. Шафонського, В. О. Городцова, Б. А. Шрамка, Б. М. Гракова, А. О. Моруженко, В. П. Андрієнка, І. Б. Шрамко, О. Б. Супруненка, С. А. Заднікова, І. М. Кулатової, П. Я. Гавриша. З 1992 по 2006 рр. на Більському городищі працювала експедиція Інституту археології НАН України та Німецького археологічного товариства (В. Ю. Мурзін, Є. В. Черненко, С. В. Махортих, Р. А. Ролле, С. А. Скорий, В. П. Білозор та ін.). Найбільший внесок у дослідження пам’ятки зробив відомий вчений, професор Борис Андрійович Шрамко, який вивчав городище з 1958 по 1995 рр. 

    Під час археологічних досліджень городища виявлені рештки вуличної забудови, господарські споруди, храми і жертовники, об’єкти залізоробного, бронзоливарного, гончарного, сільськогосподарського та інших виробництв, численні поховання у курганах, ґрунтових некрополях. Відкриті на території та в околицях Більського городища й виразні старожитності інших епох української й європейської історії – стоянки мисливців і рибалок доби фінального мезоліту, неоліту, поселення бронзового віку, ранньослов’янські, давньоруські селища та городища, залишки діяльності селітроварників епохи пізнього середньовіччя, фортифікаційні споруди російсько-польського прикордоння XVII ст. 

    У багатьох похованнях, не зважаючи на їх тотальні пограбування мародерами, збереглося чимало античних артефактів – амфори, лекіфи, кіліки, канфари, прикраси з дорогих металів, перстні, чорнолаковий посуд, скляні та керамічні арибали (флакони для парфумів) тощо.

    Серед унікальних знахідок – золоті бляшки-нашивки на одяг, бронзовий казан, золотий перстень-печатка (на сьогодні є символом Більського городища), рогове блюдо, феноменальні шкіряні пояси, оздоблені виробами із бронзи, золота жіноча діадема.

    Знахідки з досліджень городища представлені у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського, Музеї археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Національному музеї історії України (м. Київ), Національному музеї-заповіднику українського гончарства  (смт Опішне), Музеї археології при історичному факультеті Донецького національного університету, Державному історичному музеї (Москва), у наукових фондах Інституту археології НАН України та Історико-культурного заповідника «Більськ». 

    Феноменальний комплекс має винятковий науковий, експозиційний та рекреаційний потенціал, адже його територія багата на мальовничі природні об’єкти, де рослинний світ і ландшафт є заповідними. Серед них – Ковпаківський дендропарк, Барвінкова гора, легендарний дуб Сковороди, Більські джерело та озеро.

    На сьогодні Більське городище є пам’яткою археології національного значення з охоронюваною територією площею понад 7500 га. З метою збереження та дослідження унікального об’єкта культурної спадщини у 2005 році рішенням Полтавської обласної ради був заснований Історико-культурний заповідник «Більськ».

Турагенції і гіди